You are here

Храм Святителя Іоана Золотоустого

Розташування

Храм Святителя Іоана Золотоустого
вулиця Лисенка, 43
Львів
Ukraine
49° 50' 31.8048" N, 24° 2' 44.088" E

Image: 

Храм Святителя Іоана Золотоустого - колишній костел Серця Ісусового — мурована будівля з цегли двох кольорів (червоної і жовтої) в неороманському стилі з елементами неоготики і вдало поєднаними стильовими ознаками й архітектурними формами багатьох напрямків та історичних епох. Костел був збудований у комплексі з жіночим монастирем - сестер францишканок Пресвятих Дарів. Засновницею і першою настоятелькою була сестра Марія від Хреста (Людвіка Моравська).

Людвіка, наймолодша донька Ієроніма і Теклі і Моравських, що належали до дрібної шляхти, народилася в Рокоші (Польща) 22 серпня 1842 р. Рано осиротівши, вона вирішила присвятити своє життя Богові. 8 серпня 1857 р. Людвіка вступає до ордену феліціянок. Пройшовши постулат (випробування) 16 місяців, 8 грудня 1858 р. приймає постриг з іменем Катерина. У квітні 1866 р. приїжджає до Фракції, де £5 липня в м. Труа вступає до ордену францишканок Пресвятих Дарів з іменем Марія від Хреста. Там Моравська вирішує заснувати такий монастир на території Польщі. Так, 4 травня 1871 р. група францишканок у кількості семи осіб прибула до Познані і в селі Гранові заснували монастир, настоятелькою якого [стала Марія від Хреста. Через рік монастир переносять до Гнєзна, а 18 листопада 1873 р. —- до Львова.

Понад три роки монастир розміщувався в І непристосованому приміщенні по вул. Пекарській, 45 і вкрай було потрібне будівництво відповідного костелу і монастиря. Одержавши згоду місцевої церковної влади, Моравська, 3 грудня 1876 р. отримала благословення Папи Пія IX. У травні 1877 р. з метою пошуку коштів м. Марія поїхала до Відня, де була прийнята цісарем Францом Йосипом І. Там вона заручилася матеріальною підтримкою Марії-Терези — дружини брата цісаря Карла Людвіка. 10 липня 1877 р. Моравська купує земельну ділянку під забудову костелу по вул. Курковій (Лисенка), площа якої становила 2 гектари 4 ари 34 м , а сама площа будови 35 арів і 50 м . Цей пагорб знаходився на віддалі від центру міста і в недалекому майбутньому отримав від львів'ян назву «Святої Гори». Місцевість, з одного боку, викликала побоювання чи будуть приходити люди на поклоніння Пресвятим Дарам, а з іншого боку розташування подалі від міського шуму і суєти було відповідним для монашого життя. Костел та монастир були спроектовані славнозвісним архітектором, ректором Львівської Політехніки Юліаном Захарієвичем, який також наглядав за виконанням будівельних робіт, що проводив будівничий К. І регор. 13 вересня 1877 р. відбулося освячення наріжного каменю.
Незважаючи на численні пожертви заможних людей, коштів на будівництво не вистачало. Збирати гроші Вирішили не тільки в Галичині, але й в Австрії, Чехії,
Саксонії. Так, витрати, пов'язані з виготовленням вівтаря та «Євхаристійного трону», який мав бути виконаний геніальним скульптором Леонардо Марконі з найдорожчого алебастру, мармуру та золота, покрив князь Ліхтенштейну та його донька Тереза — дружина баварського князя Арнульфа. Щедрі пожертви на будівництво монастиря надавала графиня Констанція Жевуцька-Івановська: зокрема фінансувала розбудову каплиці Йосафата Кунцевича. Після її смерті, доньки графиня Марія Стадніцка та Ернестіна Меленєвська продовжувала опікуватись будівництвом.

Заселення нового монастиря датується 10 листопада ' 1)880 р. та будівництво Храму і частини монастиря тривало до 1889 р. Освячення Храму і монастиря відбулося 29 вересня 1889 р., яке очолив Апостольський Нунцій з Відня архієпископ Алоїз Галімберті. Йому співслужили львівські архієпископи, які представляли три обряди: латинський — Северин (Моравський), візантійський — Сільвестр (Сембратович) і вірменський — Ісаак (Ісакович). Урочистості зібрали велику кількість духовенства та вірних ' і тривали вісім днів. Божественну Літургію почергово звершували архиєреї трьох обрядів. Нову святиню було визнано як за архітектурою, так і за вишуканою дорогоцінною оздобою, справжньою перлиною Львова, окрасою Галичини. Храм набув слави як такий, де звершувалась молитва батьків за дітей. \
рам і монастир збудовані у вигляді чотирикутника. Дах костелу був покритий етернітом, монастир — черепицею. В Мюнхені, в майстерні з багатовіковими традиціями виготовили чудесні вітражі з прекрасною гамою кольорів та елементами гутного скла, аналогів яких у Східній Європі немає. П'ять великих у вівтарній частині виготовлені на пожертви княгині Сап'єги-Адам та графинь О. Гауснер Ковнацької і Семенської-Левицької. Менші вітражі були пожертвою княгині Р. Сангушко та графинь Мнішек, Стадницької, Потоцької та родини Дзєдушицкі. Храм з хресто-ребровим склепінням було розмальовано позолоченими фресками надзвичайної краси з елементами християнської символіки, влучно переплетеними з рослинним, геометричним, фігурним орнаментами. Центром святині був «Євхаристійний трон», а також два бічні престоли. З лівого боку нефу знаходився неоготичний престіл Матері Божої Пристанища Грішників, фінансований графом А. Гауснером, а з правого — Св. Йосифа, статую якого з Мюнхена передав граф Сосновський. При костелі збудували дві бічні каплиці: з правого боку Св. Франциска з великою мармуровою статуєю — пожертвою графині Я. Лубецької, з лівого — Св. Йосафата. Підлога в храмі вимощена мармуром на кошти родини Гіжицьких. Львівські майстри виготовили різьблені, з елементами інкрустації, дерев'яні лави.
>¥ Лати Марія останні роки свого життя дуже хворіла. 23 Я 1 д ^січня 1906 р. Моравська відправляється на лікування до Канн (Франція), але через три дні, в поїзді, біля м. Монте-Карло (Італія) помирає. 10 люгого м. Марію похоронили в підземеллі Храму, в гробівці, що знаходився під вівтарем. На білій мармуровій плиті надгробку викарбовано напис: «Тут спочиває в мирі з Господом Мати Марія від Хреста — засновниця і перша настоятелька францишканок П. Д. на польській землі. Померла 26 січня 1906 р. Бог мій і все!» Є свідчення нетлінності її блаженних останків. По молитві до неї відбувались чудеса, у зв'язку з чим було розпочато процес причислення її до лику блаженних.

Після закінчення Другої світової війни костел і | приміщення монастиря були передані Міністерству Охорони Здоров'я — тут розмістили 7-ме відділення 1-ї інфекційної клінічної лікарні. Впродовж кількадесятилітнього використання приміщення не за призначенням, Храм зазнав суттєвих руйнувань і значна частина оздоби, нажаль, безслідно була втрачена. І лише 1991 р. рішенням Львівської Обласної Ради костел і ліве крило монастиря були передані Православній Церкві. Наступного року відбулося освячення Храму як церкви Святителя Іоана Золотоустого (архиєпископа Константинопольського, великого вчителя Церкв? Христової, богослова IV-V ст.), а в приміщенні монастиря було розміщено навчальний корпус Львівської Духовної Семінарії. З ініціативи першого ректора митр. прот. В. Політало, Храм було оснащено всім необхідним для богослужінь. Праву частину монастиря, яку ще займав міський шкірвендиспансер у 1998 р. також передали ЛДС.

З 2005 р. настоятелем Храму за підтримки парафіян та прихожан проводяться необхідні заходи для відновлення колишньої величі та слави Храму, а саме: проведено реставрацію фасаду, здійснено ремонт притвору та перекрито дах; завдяки фінансовій допомозі Г. Боумена (Великобританія) відреставровано унікальні вітражі (реставратор О. Янковський). Храм поповнився святинями: хрестом з розп'яттям (кінець ХУП ст.) — дар сім'ї А. Юраша, двома іконами кінця ІХІХ ст. та новими іконами художниці Л. Твердохліб.
ьогодні при Храмі діє Недільна Катехитична Школа для дітей та молодіжна організація імені Святителя Петра Могили.

Section: 
Church