You are here

Церква св. Володимира та Ольги у Львові

Розташування

ХРАМ СВЯТИХ ВОЛОДИМИРА ТА ОЛЬГИ УГКЦ
вул. Симоненка, 5а
Львів
Ukraine
Phone: +380-32-2636798
49° 48' 30.834" N, 23° 59' 18.0888" E

Image: 

будівництво церкви розпочали 1991 року, після святкування 1000-ліття хрещення Русі та проголошення незалежності України. Намір спорудити її став своєрідним протестом, оскільки нашу державу усунули від святкування цієї дати, зробивши центром урочистостей не Київ, а Москву. “Історичну справедливість потрібно відновити”, – вирішили львів’яни та взялися за спорудження храму, який акцентував би на тяглості традиції та став би твором нової епохи. Вартує уваги, що місце під церкву освячував Володимир Стернюк.

Архітектором храму став професор кафедри інтер’єру Львівської академії мистецтв Мирон Вендзилович. Фаховий та ерудований чоловік запропонував до втілення великий міцний об’єм центру та поза ним три внутрішні акценти (зовні виглядає, що є чотири акценти з домінантою купола). Особливий акцент зробив на парад, навіть маючи намір виставити на крила параду скульптури дванадцяти апостолів. Однак не встиг – помер на робочому місці, сидячи в кріслі ближче до престолу на вже закладених фундаментах майбутньої святині, коли прораб на його прохання побіг пододаткові креслення. Будівництво храму завершували вже під орудою його сина Олександра. Але відмовилися розвивати фасад, оскільки для української церкви це є нехарактерно – радше акцентують на куполах. Каже Роман Василик: “І фасад, і куполи зрівняно. Це архітектурне новаторство. Варто наголосити, що Вендзилович не вирвав цього об’єкта з наявної забудови, а завдяки йому організував усе, що є довкола”.

Після спорудження храм не відразу “потрапив у руки” відомих іконописців Романа Василика, Петра та Костя Марковичів, Романа Кислого, Ростислава Студницького та різьбяра Василя Кордюка. Однак ось уже п’ять років ці люди працюють, щоб церква св. Володимира та Ольги посіла гідне місце в переліку цікавих мистецьки храмів України. Нині привертають увагу й самобутні розписи апсид храму, й іконостас, і початкові роботи з оформлення Богородичного та Володимирського преділів.

Цікаво, що в Богородичному вже є чотири лики Богородиць пензля Романа Василика, які нагадують про княжі часи. “Вишгородська Богородиця”, чи, як її називають, “Володимирська” (належить до першого періоду українських ікон), яку Андрій Долгорукий вивіз із Вишгорода до Володимира, в радянські часи її передали в Третьяковську галерею. “Богородиця Холмська”, яку придбав Данило Галицький і помістив у княжій церкві в Холмі. Оригінал ікони дуже багато пережив і дивом залишився в Україні, а нині він у Луцькому краєзнавчому музеї на реставрації. Його унікальність у тому, що коли першого шару Володимирської ікони збережено хіба що 20%, то тут аж 85, а це унікальний факт для візантологів. “Белзька Богородиця”, чи, як її називають, “Ченстоховська”, теж, до речі, пов’язана з Данилом Галицьким. Вона довго перебувала у Львові, потім її перевезли в Белз, де зберігали до XIV століття, аж поки польський воєвода не забрав її до Ченстохови. Домініканська ікона, або “Паладіум Данила Галицького”: коли князь Лев одружувався з донькою угорського вельможі Констанцою, Данило Галицький подарував невістці свій оберіг – улюблену ікону, з якою не розлучався. Вона перебувала в храмі Івана Хрестителя, аж поки у Львові не збудували Домініканський монастир. Там її зберігали аж до приходу радянських військ. Тікаючи до Польщі, домінікани забрали й унікальну ікону – нині її зберігають у Ґданську. Низку цих ликів Богородиці доповнять пізніші – Почаївська та Зарваницька.

Section: 
Church